"Траєкторія"

Нічні кошмари
життєві провали
між двох світівми
ми в полоні своїх страхів

година щастя
і дні розплати
в душі провалля
їх нездолати

Що люблять люди?
Важко сказати
одні сидіти , інші літати
хтось любить сміх , а хтось самотність
багато грають в ігри , поки не надоїсть

Яка різниця , що люблять всі?
Спитай себе , що любиш ти!?
І байдуже до чого дійде в кінці
Відкрийся сам собі , чого ж бажаєш ти?

Щодня дивитися новини 
і думати , що знаєш все
але насправді жодної хвилини
ти не пізнав себе

Ти спробуй зрозуміти одну річ
мільйони душ , і в кожної своя історія
своя любов , свої страхи та власна траєкторія

Для того щоб пізнати Світ 
і зрозуміти сенс життя
пізнай перше себе
всі чорні діри , нічні кошмари , твої провали , твого буття

"Неймовірність"

Чи буває таке?
Він ж такий неймовірний
хоч в очах є щось лихе
ідеал протистояти з ним неспроможний

Та до чорту тих ідеалів!
Їхня краса мене не бере
щож , я напевне божевільна
закохавшись у нього прирекаю себе

Але чи буває таке?
Він такий особливий , до нестями бажанний
його губи наркотика краще
імпульсують щось дуже скажене

Ви кричіть , ви кажіть - це кохання пропаще!
Знаєте? Якщо я й пропаду
то без сумнівів в ньому
буде боляче? Переживу
та не згасну
не дозволю собі втратити силу!

Чи буває таке?
він як та Антарктида
холодний , та я не замерзла
обмежив себе , проте я рішуча

Знаєте? В нього руки такі по-справжньому сильні
так подобаються мені оті очі блакитно-глибинні
неіснує нікого з таким сміхом 
з таким голосом , що в темряві стає світлом

То чи буває таке? 
Без пам'яті закохатись в людину
без взаємності віддавати себе
так хотіти обіймій її до загину
без надії любити , проклинати це все

Чи буває? Укотре питаюсь
Так! Буває таке
бо в житті завжди буде
щось пекуче , болюче й кволе

Нехай буде! Укотре благаю
хай існує те розчарування
бо без нього я навіть незнаю
хто б примусив дійти до згоряння

Чи буває таке?
Він ж такий неймовірний
а у мене все таке просте
між усіх ідеалів мій образ непомітний

Та до чорту те все! Ці розчарування.
Я для нього прирекаю себе!

 

"Програна війна"

Іноді так важко буває
біль паралізує все тіло
жорстокість про яку ніхто незнає
лікує нас там , де боліло

В голові забагато усього
всього того , що можна терпіти
алкоголь - як втекти від нього?
хоч найкращий він спосіб ожити

Бути сильним та протистояти
перешкодам , які нас ламають
думаєш це так лекго сказати?
ти довіряєш - а тебе розбивають

Люди жорстокі , егоїстичні
спершу в себе вони закохають
весь цей хепі-енд та взаємність до смерті
тобі буде добре , і вони про це знають

Несумнівайся - це як план , наче бомба
а вибухне там , де найбільше болить
для них - це мов гра , і як завжди перемога
для тебе - це програш , а всередині все наче кипить

Пройде час , будуть зроблені висновки
і все те , що тебе так зламало
стільки раз починаючи нові листки
ти скажеш собі - мене майже нестало

І тоді ти закриєш себе
бо байдужість для тебе - опора
твоя біль , думаєш вона мине?
а страждаєш лише коли вдома!

Ти зіграєш з собою у гру
знищиш все , що хороше в тобі
створиш в серці жорстокість , будь-яку
головне вона стане стіною в житті

Адже іноді так важко буває
біль паралізує все тіло
ми створюємо зброю , яка нас вбиває
наївно думаючи , що вже все відболіло

Хоча іноді так легко забути
жити далі і стати щасливим
але як поясніть далі жити?
коли замість душі чорні дири.

"Залишати себе з собою."

Як шкода мені тих,
хто собі ціну шукає.
Немає гіршої біди,
за людину,котра себе незнає.

Загублені в брехні і масках,
вони будують в собі дім.
В який зайти є надто легко,
але от вийти важко їм.

Можливо це для чогось треба,
робити з себе Бог зна що.
А ти попробуй достукатись до себе,
та зрозумій , що ти ніхто.

Адже хіба існує хтось без себе?
Без тих ідей , що створені власною головою.
Людина жалюгідна , вона ж нерозуміє,
що завжди так важливо залишатися собою!

Особисто я можу з впевненістю сказати , що справді хороших та добрих людей залишилося дуже мало , вони вимирають в прямому сенсі. А людей з власними поглядами на життя , власним стилем та власними ідеями ще менше. Як боляче усвідомлювати , що кожеш прагне бути схожим на когось з більшою популярністю( Дорогі мої , не робіть з себе копій! Будьте оригіналом , таким справжнім , щирим та надзвичайним оригіналом!!!)

"Небеса"

Тихо , Холодно , сумно
зимовий вечір , замкнені серця
нема троянд , лишились тільки густо
посаджені одвічний свокій та забуття.

У тиші тій блукає страх
він жадібно шукає нову жертву
у чорних і багряних кольорах
малює він історію ту скверну.

І холод після нього йде , мов лев
так гордо кладучи на землю іній
збираючи колекцію із нових барв
для подарунку їй , отій лихій та почорнілій днині.

Неначе наслідок усього цього бруду та потвор
самотній , хоча зовсім ще не сам
ступає сум , наспівуючи вічний до мінор
дарує всім кришталь , розбитий горем отих посмертних ран.

Картина ця лише у трьох тонах
у чесності , розпутті і у смерті
безсмертно білих , брудних червоних та страшно чорних кольорах
вона чекає фінальний бій , хоча серця у всіх уже роздерті.

Розколота по два боки земля
вона мов ділить те , що неділимо
обидві сторони існують на людських сльозах
і кожен пророкує в собі лихо.

Та досить вже губити стільки душ!
Хіба вони отого заслужили?
Одумайтесь , покайтеся ,  лишіть!
Цей план нечистої , безумної людини.

Бо зло завжди карається добром
жорстокості такої Він непотерпить
порушивши закон Його ви станете рабом
своїх страждань , і вже ніхто , більше ніколи вас не повернить.

Осяє світло з чистих , білих хмар
розтопить холод та знищить страх
засяє золотом нічний фонар
вернувши щастя й радість у всіх стінах.

Хоч вам здавалося ви розділили землі
ілюзія ж потужною буває!
Але допоки ще існують серця вірні
і віра ця ніколи не згасає.

Важливості ніякої немає
скільки шматків поділено землі!
Важливість лиш в одному набуває
священні небеса ніхто не поділив!

Знаю , що зараз буде багато критики , проте я тільки з нетерпінням очікую почути вашу думку. Як-не-як я початківець , я ще вчуся та освоюю тонкощі пера.
"Як мало"

Існує так багато,
так багато насолоди.
Приємні речі,
що лишають нас свободи.

В людини так багато,
так багато почуттів.
Холодні очі,
через які ти захворів.

На світі так багато,
так багато кисню.
Пекучі губи,
дарують вальс з задушливою смертю.

Тільки задуматись як мало,
як мало хоробрості.
Налякана душа,
яка мішає вирватись з самотності.

Цей вірш для усіх наляканих та загнаних в глухий кут , для цих беззахисних в душі людей . Знайте , ви можете все , зрозумійте вже нарешті , що ви надто унікальні та дивовижні щоб програвати проти своїх стахів! І усім хто прочитав - велике спасибі)