Моя найкраща робота...На жаль ситуація в моїй рідненькій Україні жахива( Скажу чесно , коли писала цей вірш , плакала , адже кожен рядок - це сльози та смуток.

"Небеса"

Тихо , Холодно , сумно
зимовий вечір , замкнені серця
нема троянд , лишились тільки густо
посаджені одвічний свокій та забуття.

У тиші тій блукає страх
він жадібно шукає нову жертву
у чорних і багряних кольорах
малює він історію ту скверну.

І холод після нього йде , мов лев
так гордо кладучи на землю іній
збираючи колекцію із нових барв
для подарунку їй , отій лихій та почорнілій днині.

Неначе наслідок усього цього бруду та потвор
самотній , хоча зовсім ще не сам
ступає сум , наспівуючи вічний до мінор
дарує всім кришталь , розбитий горем отих посмертних ран.

Картина ця лише у трьох тонах
у чесності , розпутті і у смерті
безсмертно білих , брудних червоних та страшно чорних кольорах
вона чекає фінальний бій , хоча серця у всіх уже роздерті.

Розколота по два боки земля
вона мов ділить те , що неділимо
обидві сторони існують на людських сльозах
і кожен пророкує в собі лихо.

Та досить вже губити стільки душ!
Хіба вони отого заслужили?
Одумайтесь , покайтеся ,  лишіть!
Цей план нечистої , безумної людини.

Бо зло завжди карається добром
жорстокості такої Він непотерпить
порушивши закон Його ви станете рабом
своїх страждань , і вже ніхто , більше ніколи вас не повернить.

Осяє світло з чистих , білих хмар
розтопить холод та знищить страх
засяє золотом нічний фонар
вернувши щастя й радість у всіх стінах.

Хоч вам здавалося ви розділили землі
ілюзія ж потужною буває!
Але допоки ще існують серця вірні
і віра ця ніколи не згасає.

Важливості ніякої немає
скільки шматків поділено землі!
Важливість лиш в одному набуває
священні небеса ніхто не поділив!